Дорогие дороги

Даная статья доступна на языке оригинала:

ЙОГО ВЕЛИЧНІСТЬ, ТАХОГРАФ

Тахограф - це контрольний бортовий прилад у складі транспортного засобу, призначення якого полягає в контролі і реєстрації таких параметрів як: швидкість руху, пробіг автомобіля, періоди праці і відпочинку екіпажу.

Мета впровадження тахографів гуманна – це забезпечити безпеку руху на дорогах, що підкріплюється посадовцями аргументами на кшталт – «в цивілізованих країнах на транспорті тахограф є обов’язковим».

Однак, як завжди, впровадження сучасних приладів в українських реаліях повністю нівелюється «якістю» наших доріг, значними витратами таких нововведень для гаманців самих транспортників, вартістю та якістю пального.

У 2010 році Наказом Міністерства транспорту і зв’язку України «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів» від 07.06.2010 року за № 340 (надалі – Наказ № 340) було передбачено поетапне введення тахографів на транспорті при внутрішніх перевезеннях. Загалом передбачалося, що до 2015 року при пасажирських перевезеннях протяжністю більше 500 км, а також при перевезенні вантажів колісним транспортом загальною вагою понад 3.5 тон, транспортні засоби повинні бути обладнані тахографами.

У 2011 році до Наказу № 340 були внесені зміни. Так, (1) при нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 150 км, перевезення небезпечних вантажів - з 01.06.2012; (2) при перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 12 тонн, нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю від 50 до 150 км - з 01.06.2013; (3) перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн - з 01.06.2015, - тахографи обов’язкові.

Отже, новели в законодавстві, привезли до того, що тахографи для більшості транспортних засобів з червня 2013 року мають стати обов’язковою реальністю.

У свою чергу, при всіх міжнародних перевезеннях, з середини 2012 року встановлення тахографів стало необхідним, до цього тахографи встановлювалися лише на транспортних засобах, маршрут яких проходив через держави, де наявність тахографів була обов’язковою.

В Україні майже рік діє припис щодо використання тахографів на транспорті (міжнародні та окремі внутрішні перевезення), однак не проведено жодної роботи з аналізу доцільності подальшого впровадження цих пристроїв, а головне, ніхто не може авторитетно заявити, чи дійсно тахографи підвищують безпеку руху, а від їх впровадження для транспортників є економічно виправданим.

Так ментально склалося, що хоча і існує обов’язок згідно з законом, але за його невиконання не підкріплений штрафними санкціями, то цей обов’язок залишатиметься чимось ефемерним та декларативним.

Що стосується відповідальності за відсутність тахографу, то відповідно до ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку передбаченийштраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (680 грн.).

Поки, штрафів за відсутність тахографа при внутрішніх перевезеннях не передбачено. Однаквідсутність тахографа може розцінюватися інспекцією з нагляду за безпекою руху на наземному транспорті або як порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів, за якепередбаченоштраф 340 грн., або ж інспектор видасть припис щодо усунення порушення (встановлення тахографа, ведення індивідуальної книжки водія, тощо), і у випадку виконання припису - накладання штрафу в розмірі 680 грн.

Отже, в черговий раз без проведення аналітичної роботи та широкого обговорення питань підвищення безпеки на автошляхах, транспортники повинні вірити солодким словам посадовцям та встановлювати «диво-прилад», який, можливо, убереже їх від лиха на дорогах і проблем із законом.

ВАЖКИЙ ВАНТАЖ – ЛЕГКИЙ ГАМАНЕЦЬ

Коли перераховують потенціал України, завжди згадується унікальне географічне місцезнаходження та можливості для транспортного транзиту.

Однак за роки незалежності в нашій державі не створено жодного транзитного транспортного коридору першої категорії. За показниками обсягів перевезень автотранспорт займає третє місце після залізничного та трубопровідного.

У цьому році транспортники стикнулися з наслідками посиленого габаритно-вагового контролю за перевантаження транспортних засобів, і це відбувалося в умовах літнього сезону. Групою ризику для інспекції з нагляду за безпекою руху на наземному транспорті став великогабаритний транспорт.

Згідно з положеннями п. 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 38 т (на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - до 40 т; для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Допускається перевищення вагових параметрів над визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та плати за проїзд.

На даний час існує 39 вагових комплексів, один з яких є стаціонарним, а решта мобільними (пересувними). Контроль та перевірка вже дали свої перші результати – бюджет країни за півроку 2013 року поповнися на 800 тис. грн.

Виходячи з положень законодавства, при здійсненні перевезень великогабаритним транспортом необхідно отримати дозвіл від ДАІ, а також погодити маршрут слідування з відповідними власниками доріг, вулиць.

Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі виданого перевізникові Державтоінспекцією за наявності погодження з дорожніми, комунальними, залізничними та іншими підприємствами і організаціями дозволу, в якому визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.

Так, відповідно до Постанови КМУ від 18.01.2001 року за № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами», якщо перевезення здійснюється автошляхами загального користування в межах області, то маршрут погоджується з відповідним територіальним підрозділом Автодору, а якщо шлях прямування здійснюється територією кількох областей, то погодження маршруту здійснюється на рівні всеукраїнського Автодору.

Зважаючи на те, що великі міста України не мають об’їзних шляхів, то цілком зрозуміло, що великогабаритний вантаж транспортується і вулицями населених пунктів, при цьому перевізник додатково погоджує маршрут з власниками доріг, вулиць та залізничних переїздів (п. 10 Постанови КМУ від 18.01.2001 року за № 30).

У випадку, коли загальна маса великовагового транспортного засобу перевищує 52 тони, то додатково перевізником власнику залізничних переїздів подається заявка не пізніше, аніж за 24 годи до моменту перетину залізничної колії, також слід звернути увагу, що при перевищенні в 60 тон загальної маси ТЗ додатково власником доріг, вулиць здійснюється спеціальне обстеження будівель, споруд та, за потреби, їх укріплення.

Згідно з п. 15 Постанови КМУ від 27.06.2007 року за № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансінспекції, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Беручи до уваги, приписи п. 7 Постанови КМУ від 18.01.2001 року за № 30 дозвіл видається на одноразовий проїзд великогабаритного та великовагового транспортного засобу. У разі здійснення постійних проїздів по одному маршруту тим самим транспортним засобом дозвіл може видаватися на кілька проїздів, але не більше ніж на три місяці.

Також слід зважати на те, що великогабаритні та великовагові транспортні засоби повинні бути укомплектовані додатковим обладнанням, зокрема: противідкотними упорами, знаками «Об'їзд перешкоди з лівого боку»,«Об'їзд перешкоди з правого боку»;конусами з горизонтальними світловідбивними смугами білого та червоного кольору; жорстким буксиром;миготливим ліхтарем червоного кольору або знаком аварійної зупинки;комплектом ланцюгів протиковзання (в період з 1 жовтня до 1 квітня);жилетом оранжевого кольору із світловідбивними елементами;проблисковим маячком оранжевого кольору з автономним живленням.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень, при цьому базові ставки при розрахунку плати коливаються від 0,02 Євро до 0,78 Євро за кожен кілометр відстані.

Постановою КМУ від 04.06.2007 року за № 795 «Про затвердження переліку платних послуг, якінадаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру платиза їх надання» визначено, що за видачу дозволу на проїзд великогабаритного ТЗ, стягується плата в розмір 95 грн.

«КОНТРОЛЬНИЙ» ШТРАФ

Згідно з положеннями Постанови КМУ від 27.06.2007 року за № 879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Також слід звернути увагу на те, що згідно зі ст. 132-1 КпАП України за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами передбачений штраф штрафу на водіїв від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб'єктів господарської діяльності - від сорока до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі виявлення на стаціонарних або пересувних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, вправі такий транспортний засіб тимчасово затримати згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання, при цьому про тимчасове затримання ТЗ робить відмітка в протоколі про адміністративне правопорушення. Згодом протокол стане підставою винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю інспектори повинні керуватися положеннями Технологічного регламенту здійсненнягабаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування (Наказ Державної служби автомобільних доріг України, Міністерства внутрішніх справ від 07.05.2008 року за № 219/198).

Слід звернути увагу на те, що не допускається здійснювати габаритно-ваговий контроль на автомобільних дорогах, позначених дорожнім знаком 5.1 «Автомагістраль» за допомогою пересувного пункту габаритно-вагового контролю.

Також Технічним регламентом висувається цілий ряд щодо необхідної технічної документації та вимог до облаштування пунктів здійснення габаритно-вагового контролю, які досить часто дуже складно на практиці виконати самим інспекторам: розміщення не ближче 500 м від житлової забудови, позначення відповідними тимчасовими дорожніми знаками;рівну поверхню із повздовжнім та поперечним ухилом <= 3 проміле; тверде покриття (асфальтобетонне або цементобетонне) без вибоїн та тріщин;ширину не менше ніж 7,0 м;укріплений металевими кутами приямок для вагових платформ, обладнання має пройти відповідну повірку та мати свідоцтво про державну метрологічну атестацію.

Найближчим часом збільшаться штрафи за порушення габаритно-вагових правил транспортування вантажів в декілька разів, що цілком природно викличе чергову хвилю невдоволення у транспортників, адже отримати дозволи, погодити з відповідними службами маршрути в українських реаліях дуже складно та витратно, як і складно виконати всі вимоги чинного законодавства, зважаючи на загальний стан транспортного господарства та «якість» українських доріг.

Опубліковано: Юридична газета, жовтень 2013 року