02.10.2013
Чимало українських компаній користуються транспортними послугами, які надають нерезиденти. Однак не всім відомо, що такі операції оподатковуються в Україні податком на репатріацію, який повинен утримати отримувач послуг.
Так, згідно підп. 14.1.260 Податкового кодексу України, під терміном «фрахт» автори ПКУ розуміють винагороду (компенсацію), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.
Згідно підп. «г» п. 160.1 ПКУ, до доходів, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, належить, у тому числі, дохід від фрахту.
Відповідно до п. 160.5 ПКУ, сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6% у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.
При цьому базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту, тобто (згідно пп. 14.1.12 ПКУ) сума фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодовуваних) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування.
Як відомо, згідно ст. 160 ПКУ, за відсутності постійного представництва нерезидента в Україні, обов’язок утримання та сплати до бюджету податку покладається на резидента, який здійснює виплати на користь нерезидента (на податкового агента).
Зі змісту наведених вище норм податкового законодавства, а також з урахуванням роз’яснень, наявних в Єдиній базі податкових знань, випливає, що резидент, який здійснює на користь нерезидента плату, зокрема, за послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом, зобов’язаний утримати та сплатити до бюджету податок на репатріацію за ставкою 6%.
Норми статті 160 ПКУ не застосовують, якщо інше передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати.
Проте, виходячи із положень ст. 103 ПКУ, міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування застосовується виключно за наявності довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, виданої компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, належним чином легалізованої і перекладеної на українську мову.
Отже, наймаючи іноземного перевізника, слід бути готовим сплатити за нього податок, або ж завчасно отримати довідку, яка засвідчує право на застосування звільнення від оподаткування, передбаченого міжнародним договором України.
Українська
Русский
English
