Щодо поновлення на робочому місці працівників, звільнених у зв’язку із призовом на військову службу

Законом були внесені зміни до ст. 119 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП), де передбачено, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Держаного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок компенсації із бюджету середнього заробітку Кабінетом Міністрів України ще не розроблений.

Зазначені гарантії розповсюджуються на всіх працівників, призваних на військову службу під час мобілізації, та на працівників, які вступили на військову службу під час мобілізації за особистим бажанням.

Підставою для надання зазначених гарантій працівникові є повістка військового комісаріату про призов працівника на військову службу.

Таким чином, всі працівники, які були звільнені з роботи на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП України у зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації, мають бути поновлені роботодавцем на роботі у зв'язку із набуттям чинності Закону. Поновлення на роботі здійснюється шляхом скасування наказу про звільнення, внесення відповідного запису до трудової книжки (за її наявності на підприємстві, в установі, організації) та особової справи (особової картки) працівника. Про факт скасування наказу про звільнення роботодавець зобов’язаний повідомити працівника шляхом направлення йому за місцем реєстрації (фактичного проживання) листа із дорученням копії наказу.

Починаючи з дати звільнення працівнику також має бути нарахована заробітна плата без нарахування податків та єдиного соціального внеску.

Якщо при звільненні працівникові була нарахована і виплачена компенсація за невикористану відпустку та/або вихідна допомога (якщо умовами колективного договору передбачена), необхідно провести перерахунок, оскільки трудові спори тривають, а зазначені виплати здійснюються виключно у разі звільнення.

Відмова роботодавця від скасування наказу про звільнення працівника у зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації та/або невиплата середньої заробітної плати є порушенням законодавства про працю і тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством (кримінальну, адміністративну, дисциплінарну).

Працівник, звільнений на підставі п. 3, ст. 36 КЗпП України, може звернутися до територіального відділу державної інспекції з питань праці за захистом свої прав. Остання, в свою чергу, повинна провести позапланову перевірку і у разі виявлення порушень, вжити заходів в межах повноважень щодо усунення порушень та притягнення до відповідальності винних посадових осіб.