Шкода, АТО і транспорт.

Чинний ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» носить суто політичний характер, положення про те, що всі збитки та шкода, завдана фізичним та юридичним особам покладається на Російську Федерацію є декларативними та утопічними.

На даний час, в парламенті знаходиться законопроект про створення вільної економічної зони в Криму, який в ідеалі повинен врегулювати процедурні питання, які бізнес намагається вирішити протягом останніх декількох місяців.

В умовах проведення АТО вести бізнес також важко. Для компаній, зокрема, логістичних (перевізників, експедиторів, зберігачів), на першому плані постають питання убезпечення та мінімізації збитків у зв’язку з пошкодженням, знищенням, «експропріацією» майна на потреби «народних республік».

Звісно, можна ці ризики закласти в тарифи, найняти охорону або ж встановити відео регістратори, GPS-навігатори, страхувати вантаж, відповідальність.

Однак у разі, якщо все-таки з вантажем щось сталося, то хто має нести відповідальність.

Терористи, які нанесли шкоду? Держава, яка не змогла реально гарантувати безпеку своїм громадянам? А, можливо, транспортна компанія, чи, власне, сам споживач транспортних послуг?

ВИНЕН ПЕРЕВІЗНИК

У господарських відносинах, загалом, та в транспортній сфері, зокрема, діє презумпція вини особи.

Так, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (ст. 314 ГК України).

Зрозуміло, що першими кроками є подача відповідних заяв до правоохоронних органів про злочин. Тривати розслідування може досить довго, але клієнт чекати не буде та оперативно подасть позов до суду.

Розмір компенсації, який підлягатиме стягненню буде прямо залежати від конкретних дій перевізника (чи подавалися заяви про злочин, чи направлялися звернення до правоохоронних органів із запитами, чи отримувалися на стадії узгодження заявки на перевезення підтвердження від клієнта везти вантаж, незважаючи ні на що).

Концептуально, спір щодо відшкодування збитків внаслідок викрадення, розбою в зоні АТО, розглядатиметься як нанесення шкоди вантажу внаслідок вчинення злочину невстановленими особами. А судова практика в цьому контексті виходить із того, що подача заяви про злочин та розслідування не є належним та беззаперечним доказом відсутності вини перевізника (водія перевізника) (напр. Постанова ВГСУ від 18.10.2012 року у справі № 7/4787 - http://reyestr.court.gov.ua/Review/26518321, Постанова ВГСУ від 24.01.2012 року у справі № 12/5026/962/2011 - http://reyestr.court.gov.ua/Review/21209350).

Фактично, водій перевізника винен до ти пір, поки не буде винесено обвинувального вироку щодо конкретної особи-винуватця, або не буде винесено виправдального вироку щодо водія перевізника, тобто будучи невинним виходячи з кримінального права, особа винна у господарському спорі.

Існує інший шлях для транспортників – посилатися на настання непереборних обставин.

Отримати довідку ТПП України про такі події, що відбулися в «проблемних» регіонах досить складно – це, зокрема, пов’язано зі збором доказової бази, та специфіки роботи ТПП України.

Загалом, злочини не є непереборною силою (форс-мажором). У разі неоднозначності ситуації ТПП України завжди зможе послатися на приписи законодавства, що не дають права їй підтверджувати факт форс-мажору у внутрішньоукраїнських контрактах.

Аргументи на кшталт, «діяльність незаконних злочинних угруповань або навіть дії органів державної влади РФ в Криму є незаконними з огляду на положення українського законодавства та такими, на які сторони договору вплинути не можуть» для ТПП України скоріше за все не матимуть впливу.

На даний час судова практика не може відповісти і на питання чи є проведення АТО – форс-мажорною обставиною.

Однак, відповідно до положень ст. 15 ЗУ «Про боротьбу з тероризмом» у районі проведення антитерористичної операції посадові особи, залучені до операції, мають право, зокрема: тимчасово обмежувати або забороняти рух транспортних засобів і пішоходів на вулицях та дорогах, не допускати транспортні засоби, у тому числі транспортні засоби дипломатичних представництв і консульських установ, та громадян на окремі ділянки місцевості та об'єкти, виводити громадян з окремих ділянок місцевості та об'єктів, відбуксировувати транспортні засоби.

Якщо події, що мають місце в зоні АТО, будуть задокументовані (відео, аудіо, фото), то перевізник зробив все від нього залежне для недопущення нанесення шкоди і має шанси відстояти свою позицію в суді або хоча ч зменшити розмір компенсації.

ДЕРЖАВА МАЄ ВІДПОВІДАТИ ЗА ВСЕ

Відповідно до ст. 1177 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом. Однак існує певне неузгодження: назва статті вказує на те, що відшкодування стосується фізичних осіб, однак частина 2 цієї ж статті передбачає відшкодування шкоди потерпілому, яким може бути, відповідно до кримінального судочинства як фізична, так і юридична особа (ст. 55 КПК України).

На даний час закону про порядок відшкодування за рахунок бюджету немає, а тому можна лише розмірковувати про обов’язок держави реальними засобами забезпечувати додержання конституційних прав громадян та нести відповідальність за порушення базових принципів Основного Закону України.

Автор: Євген Власов

Юрист, ЮФ «Альянс Ратушняк і Партнери»