Правовий статус голови правління

Порядок обрання голови правління

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 52 Закону про АТ обрання та припинення повноважень голови і членів виконавчого органу належить до виняткової компетенції наглядової ради акціонерного товариства. У свою чергу, відповідно до частини третьої цієї статті питання, що належать до виняткової компетенції наглядової ради, не можуть вирішуватися іншими органами товариства, крім загальних зборів, за винятком випадків, установлених цим Законом. При цьому згідно з частиною другою статті 51 Закону про АТ створення наглядової ради є обов’язковим лише для акціонерних товариств із кількістю акціонерів — власників простих акцій — 10 осіб і більше. У товаристві з кількістю акціонерів — власників простих акцій — 9 осіб і менше якщо наглядової ради немає, її повноваження виконують загальні збори. У товариствах з одним акціонером повноваження загальних зборів здійснюються цим акціонером одноосібно (ст. 49 Закону про АТ).

Таким чином, обрання голови правління належить до компетенції наглядової ради або загальних зборів акціонерів або єдиного акціонера. Можливості застосування якогось іншого порядку обрання голови правління акціонерного товариства (наприклад, членами правління з їх числа) законодавством не передбачено.

На підставі рішення загальних зборів акціонерів, єдиного акціонера або наглядової ради про обрання голови правління видається відповідний кадровий документ (наказ про вступ на посаду), який має бути підписаний самим головою правління, оскільки саме до його повноважень, згідно з частиною п’ятою статті 59 Закону про АТ, належить видання наказів та розпоряджень.

Чи є посада голови правління «виборною»?

Як відомо, КЗпП передбачає низку особливостей припинення трудових відносин із працівниками, обраними на виборні посади. У зв’язку із цим виникає питання про належність посади голови правління (як і загалом голів і членів виконавчих органів господарських товариств) до категорії «виборних».

Зазначене питання доцільно розглядати в контексті двох норм законодавства про працю: пункту 5 статті 36 та статті 118 КЗпП.

Так, згідно з пунктом 5 статті 36 КЗпП підставою припинення трудового договору є

перехід працівника на виборну посаду. Поняття «виборна посада» ні безпосередньо в КЗпП, ні в інших законодавчих актах України прямо не визначене, що породжує питання, чи повинен пункт 5 статті 36 КЗпП застосовуватися тільки до осіб, обраних на посади в органах державної влади або місцевого самоврядування, чи може застосовуватися і до осіб, обраних на посаду на підприємствах, в установах, організаціях різних організаційно-правових форм, в об’єднаннях громадян, якщо законодавством чи установчими документами передбачена саме така форма зайняття посади як обрання.

Варто зазначити, що різниця між «обранням» і «призначенням» також не є чіткою, оскільки на законодавчому рівні ці поняття не визначені. На практиці, як правило, під «призначенням» мають на увазі одноособове волевиявлення, а під «обранням» — колективне волевиявлення, яке здійснюється шляхом голосування.

Щодо голови та членів колегіального виконавчого органу акціонерного товариства Закон про АТ використовує різну термінологію: у пункті 8 частини другої статті 52 йдеться про їх «обрання», а в частині першій статті 59 — про «призначення».

Утім, оскільки, як зазначалося вище, утворення виконавчого органу акціонерного товариства належить до компетенції загальних зборів акціонерів або наглядової ради, а обидва ці органи приймають рішення шляхом голосування (ст. 42, частина четверта ст. 55 Закону про АТ), то можна зробити висновок, що посади голови і членів виконавчого органу закриваються саме шляхом «обрання», а не шляхом «призначення». Про «призначення» можна говорити лише якщо таке рішення приймалося єдиним акціонером (частина друга ст. 49 Закону про АТ). Таким чином, є підстави вважати, що отримання від працівника заяви із додаванням копії рішення наглядової ради або загальних зборів акціонерів про обрання його на посаду голови правління є підставою для його звільнення з роботи на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП принаймні днем раніше тієї дати, з якої працівник повинен приступити до виконання обов’язків на виборній посаді, на яку він був обраний.

Або ж таке звільнення може бути оформлене на підставі частини першої статті 38 КЗпП («за власним бажанням»), а факт обрання особи на виборну посаду може розглядатися як «інша поважна причина», у зв’язку з якою роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Обидва варіанти є юридично коректними, але кадрова служба має прослідкувати щоб підстава звільнення, зазначена в наказі про звільнення і трудовій книжці, відповідала підставі, вказаній у заяві працівника (або п. 5 ст. 36, або ст. 38 КЗпП).

Що стосується статті 118 КЗпП, то вона визначає, що працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а якщо її немає — інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Необхідно зазначити, що сфера дії статті 118 КЗпП чітко обмежена і є вужчою, ніж у пункту 5 статті 36 КЗпП. Оскільки господарські товариства, зокрема й акціонерні, не належать до організацій, перелічених у статті 118 КЗпП, то й обрання працівників на виборні посади в таких товариствах не є підставою для обов’язкового надання їм після закінчення повноважень за виборною посадою попередньої або іншої рівноцінної роботи (посади).

А от якби йшлося про обрання на посаду голови правління громадської організації або виробничого кооперативу, тоді можна було б стверджувати про наявність юридичних підстав для застосування статті 118 КЗпП, хоча цілком очевидно, що вона не відповідає реаліям сучасного ринку праці. Річ у тім, що стаття 118 КЗпП до цього часу збереглася в тій редакції, у якій вона була прийнята разом з усім Кодексом законів про працю Української РСР 10 грудня 1971 р. (якщо не брати до уваги заміну слів «робітники і службовці» на «працівники»).

Голова правління як штатна одиниця

На практиці часом постає питання, чи обов’язково голова правління повинен перебувати в трудових відносинах з акціонерним товариством (перебувати в штаті), чи він може виконувати свої обов’язки на інших правових підставах (перебувати поза штатом), наприклад, якщо функції голови правління виконує один з акціонерів.

Проаналізувавши законодавство, можна дійти висновку, що голова правління, незалежно від того, чи є він акціонером, повинен перебувати з товариством саме в трудових відносинах, які виникають на підставі укладеного трудового контракту, та одержувати зарплату.

А саме: відповідно до частини п’ятої статті 58 Закону про АТ права та обов’язки членів виконавчого органу акціонерного товариства визначаються, окрім іншого, контрактом, що укладається з кожним членом виконавчого органу. Від імені товариства контракт підписує голова наглядової ради або особа, уповноважена на таке підписання наглядовою радою.

Ця норма кореспондується з пунктом 9 частини другої статті 52 Закону про АТ, який відносить до виняткової компетенції наглядової ради затвердження умов контрактів, які укладатимуться із членами виконавчого органу, встановлення розміру їх винагороди.

Для порівняння, згідно з частиною третьою статті 51 Закону про АТ із членами наглядової ради можуть укладатися цивільно-правові чи трудові договори (контракти). При цьому в разі укладення із членом наглядової ради цивільно-правового договору він може бути оплатним або безоплатним.

Тобто для голови і членів виконавчого органу (правління), на відміну від членів наглядової ради, не передбачено можливості виконання обов’язків на підставі цивільно-правового договору, у т. ч. безоплатно.

Така відмінність у правовому регулюванні, ймовірно, пов’язана з тим, що виконавчий орган (правління), на відміну від наглядової ради, здійснює свою діяльність на постійній основі, а не лише на періодичних засіданнях, тому діяльність членів цього органу за своєю природою є трудовою.

Посада голови правління передбачена в Класифікаторі професій з кодом 1210.1, а відповідна кваліфікаційна характеристика міститься в розділі 3 «Діяльність органів управління підприємствами» випуску 1 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 жовтня 2007 р. № 583.

Цікаво, що для членів правління виробничих кооперативів частина п’ята статті 103 Господарського кодексу України (далі — ГК), навпаки, встановлює можливість роботи на громадських засадах (без отримання винагороди). Це може бути пов’язано з тим, що правління виробничого кооперативу за своїми функціями (частина друга ст. 103 ГК) є близьким до наглядової ради акціонерного товариства, а аналогом виконавчого органу (правління) АТ у виробничому кооперативі є виконавчий директор, який, у свою чергу, працює на умовах контракту (частина друга ст. 104 ГК) і, відповідно, повинен одержувати заробітну плату.

Представницькі повноваження голови правління

Згідно з абзацом третім частини п’ятої статті 59 Закону про АТ голова колегіального виконавчого органу має право без довіреності діяти від імені товариства, відповідно до рішень колегіального виконавчого органу, у т. ч. представляти інтереси товариства, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази і давати розпорядження, обов’язкові для виконання всіма працівниками товариства.

Тобто представницькі повноваження голови колегіального виконавчого органу є близькими до повноважень одноосібного виконавчого органу (частина друга ст. 60 Закону про АТ) з тією основною відмінністю, що голова колегіального виконавчого органу реалізує ці права не з власної ініціативи і не на свій розсуд, а на підставі рішень колегіального органу.

На практиці статут акціонерного товариства, положення про виконавчий орган та рішення наглядової ради створюють систему норм, на підставі яких певний обсяг повноважень (наприклад, вчиняти від імені товариства правочини в межах певної суми) може бути делегований безпосередньо голові правління, а інші повноваження правлінням реалізуються колегіально шляхом прийняття відповідних рішень.

У будь-якому випадку голова правління є тим керівником юридичної особи, який зазначається у відповідній графі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, інших публічних реєстрах і реєстраційних документах.

Роль голови правління у прийнятті рішень

На відміну від наглядової ради, порядок прийняття рішень якою чітко регламентований законом (частини четверта і п’ята ст. 55 Закону про АТ), порядок прийняття рішень колегіальним виконавчим органом, яким є правління, законом чітко не регламентований і визначається статутом товариства.

Акціонерні товариства можуть по-різному визначити порядок скликання та проведення засідань правління, періодичність проведення засідань, форму їх проведення та регламент, а також кворум, порядок розподілу голосів між головою і членами правління та кількість голосів, необхідну для ухвалення рішень. Тому роль голови правління в процесі прийняття рішень може істотно варіюватись: починаючи від того, що голос голови правління може прирівнюватися до голосів інших членів правління і до того, що голос голови правління може бути вирішальним і обов’язковим для прийняття будь-якого рішення.

У будь-якому разі голова правління наділений певними організаційними повноваженнями, такими, як: організація роботи правління, скликання його засідань, забезпечення ведення протоколів (абзац другий п. 5 ст. 59 Закону про АТ).

Пункт 6 статті 59 Закону про АТ передбачає, що в разі неможливості виконання головою колегіального виконавчого органу своїх повноважень за рішенням цього органу його повноваження здійснює один із членів колегіального виконавчого органу, якщо інше не передбачено статутом або положенням про виконавчий орган акціонерного товариства.

Слід зазначити, що цей пункт чітко не визначає, які саме обставини можуть спричинити неможливість виконання головою колегіального виконавчого органу своїх повноважень: тимчасова непрацездатність, перебування у відпустці, від’їзд у службове відрядження, перебування під арештом або тримання під вартою в межах кримінального розслідування, призов на військову службу під час мобілізації, визнання безвісті відсутнім тощо.

Фактично, ухвалення за відсутності голови правління рішення про здійснення одним із членів правління його повноважень, відсторонило б голову від виконання повноважень, а це належить до виняткової компетенції наглядової ради (п. 10 частини другої ст. 52, частина друга ст. 61 Закону про АТ).

У зв’язку із цим напрошується висновок, що можливість правління прийняти рішення про здійснення одним із членів правління повноважень голови є спірною.

Якщо йдеться про прийняття правлінням такого рішення заздалегідь і за участі самого голови правління (наприклад, 31 серпня 2014 р. на засіданні за участю голови правління прийнято рішення: «На час перебування голови правління у щорічній відпустці з 1 по 14 вересня 2014 р. покласти виконання його обов’язків на заступника голови правління») , то його швидше за все слід визнати правомірним, якщо воно не суперечить статуту або положенню про правління.

Якщо ж ідеться про прийняття правлінням такого рішення за відсутності голови правління, коли неможливість виконання ним повноважень уже настала, то таке рішення міститиме ознаки відсторонення від виконання повноважень, тому можуть виникнути серйозні сумніви в його правомірності. Для уникнення сумнівів таке рішення має прийматися наглядовою радою.

На практиці статутом або положенням про правління питання призначення виконуючого обов’язки голови правління, як правило, врегульоване дуже детально. Частіше за все питання призначення в. о. голови правління однозначно віднесено до компетенції наглядової ради акціонерного товариства і такі рішення самим правлінням не приймаються.

Загалом слід зазначити, що якщо інше не випливає зі статуту та положення про правління, то правління, теоретично, може проводити засідання та приймати рішення і за відсутності голови. Наприклад, якщо статутом встановлено, що правління складається з п’яти членів, кожен з яких має один голос, а рішення приймаються простою більшістю, то троє членів правління, зібравшись на засідання за відсутності голови, можуть прийняти легітимне рішення.

Відсторонення/звільнення голови правління

Говорячи про відсторонення, відкликання та звільнення голови правління насамперед варто зазначити, що в цій сфері традиційно виникає чимало спірних питань через згаданий вище дуалізм правової природи відносин голови правління з акціонерним товариством, адже підстави та порядок припинення трудового договору значно відрізняються від підстав та порядку відкликання голови правління, а умови тимчасового відсторонення працівника від роботи — від умов тимчасового усунення голови правління від виконання обов’язків.

Проте ситуація дещо змінилася з 1 червня 2014 р., коли набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 13 травня 2014 р. № 1255-VII. Цей законодавчий акт став певним кроком у напрямку подолання розбіжностей між трудовим і корпоративним аспектами відносин товариства із посадовими особами, але через недостатню чіткість деяких формулювань поставив низку нових питань, на які поки що немає однозначних відповідей з огляду на відсутність правозастосовчої практики.

Отже, з 1 червня 2014 р. відповідно до частини третьої статті 99 ЦК повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Якщо говорити про припинення повноважень, то з огляду на положення пункту 8 частини другої статті 52 та частини першої статті 61 Закону про АТ повноваження голови правління припиняються за рішенням наглядової ради, якщо статутом акціонерного товариства це питання не віднесено до компетенції загальних зборів. Підстави припинення повноважень голови правління встановлюються законом, статутом товариства, а також контрактом, укладеним з головою правління.

У свою чергу, відповідно до пункту 5 статті 41 КЗпП припинення повноважень посадових осіб є підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. З огляду на пункт 15 частини першої статті 2 Закону про АТ, голова правління без сумніву належить до категорії «посадових осіб».

Таким чином, прийняття наглядовою радою або загальними зборами акціонерів рішення про припинення повноважень голови правління є підставою розірвання трудового договору (контракту) з головою правління на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП. При цьому згідно зі статтею 44 КЗпП йому виплачується вихідна допомога в розмірі не меншому ніж шестимісячний середній заробіток (так званий «золотий парашут»).

Тут варто зазначити, що припинення трудових відносин з головою правління може бути пов’язане з будь-якими обставинами, які згідно з КЗпП є підставами для припинення трудового договору, зокрема, за власним бажанням (ст. 38 КЗпП), у зв’язку із закінченням строку контракту (п. 2 ст. 36 КЗпП), вчиненням одноразового грубого порушення трудових обов’язків (п. 1 ст. 41 КЗпП) тощо. У всіх цих випадках припинення повноважень голови правління також відбувається із прийняттям відповідного рішення наглядовою радою або загальними зборами акціонерів. Але оскільки звільнення відбувається на іншій підставі, ніж пункт 5 статті 41 КЗпП, підстав для виплати вихідної допомоги в розмірі шестимісячного середнього заробітку в цих випадках не буде.

Для уникнення спірних питань кадровій службі слід переконатися в наявності документів, які підтверджують іншу підставу припинення трудового договору, ніж пункт 5 статті 41 КЗпП. Наприклад, у разі звільнення на підставі частини першої статті 38 КЗпП обов’язково має бути особиста заяву від голови правління про звільнення за власним бажанням. Заява про звільнення складається головою правління на ім’я керівника органу, до компетенції якого, виходячи зі статуту акціонерного товариства, належить обрання та відкликання голови правління (тобто: голови наглядової ради, голови загальних зборів акціонерів або єдиного акціонера).

Слід також застерегти, що до 1 червня 2014 р. у трудових контрактах з керівниками підприємств досить часто передбачали додаткову підставу дострокового розірвання контракту, аналогічну або дуже подібну до тієї, яка зараз передбачена пунктом 5 статті 41 КЗпП. При цьому виплата вихідної допомоги не передбачалася або встановлювався інший її розмір, ніж зазначено в статті 44 КЗпП. Такі випадки необхідно розглядати в контексті статті 9 КЗпП та пункту 5 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою КМУ від 19 березня 1994 р. № 170. Відповідно до цих правових норм умови контракту, які погіршують становище працівника порівняно із законодавством України про працю, є недійсними. Оскільки чинне законодавство в разі розірвання трудового договору за пунктом 5 статті 41 КЗпП передбачає виплату вихідної допомоги в розмірі не меншому ніж шестимісячний середній заробіток, то в разі звільнення посадової особи за пунктом 8 статті 36 КЗпП (підстави, передбачені контрактом) без виплати вихідної допомоги або з виплатою її в меншому розмірі, ніж передбачено статтею 44 КЗпП, існує значна ймовірність виникнення трудового спору. До речі, роботодавцям, які уклали трудові контракти з посадовими особами до 01 червня 2014 р., бажано перевірити їх на відповідність останнім законодавчим змінам та, в разі необхідності, внести зміни у частині підстав розірвання трудового контракту та розміру вихідної допомоги. Що стосується відсторонення, то необхідно зазначити, що згідно з частиною третьою статті 99 ЦК, пунктом 10 частини другої статті 52 та частиною другою статті 61 Закону про АТ голова правління може бути в будь-який момент відсторонений від виконання повноважень наглядовою радою, але таке відсторонення не слід ототожнювати з відстороненням від роботи в розумінні трудового законодавства. Такий висновок можна зробити на підставі судової практики.

Так, Конституційний Суд України у рішенні від 12 січня 2010 р. № 1-рп/2010 у справі про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення положення «члени виконавчого органу можуть бути в будь-який час усунені від виконання своїх обов’язків» слід розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства в будь-який час і з будь-яких підстав усунути особу (осіб) від виконання обов’язків члена (членів) виконавчого органу за умови, якщо в установчих документах товариства не визначено таких підстав. Усунення члена виконавчого органу товариства від виконання своїх обов’язків, передбачене частиною третьою статті 99 ЦК, не є відстороненням працівника від роботи в розумінні статті 46 КЗпП.

На цю позицію спирається і Верховний Суд України, зазначаючи в ухвалі від 26 січня 2011 р. у справі № 6-48439св10, що передбачена частиною третьою статті 99 ЦК форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права, а рішення уповноваженого органу щодо відсторонення (відкликання) таких осіб мають розглядатися не в межах трудових, а в межах корпоративних правовідносин, що виникли між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Таким чином, голова правління, який рішенням наглядової ради відсторонений від виконання своїх повноважень, втрачає ці повноваження, але це не впливає на його трудові права та гарантії, якими він наділений відповідно до трудового законодавства, включаючи право на оплату праці.