25.11.2014
Вищий адміністративний суд України своїм листом від 18.11.2014 р. N 1602/11/10/14-14 роз’яснив питання, які виникають в практиці накладання податковими органами штрафів, передбачених п. 126.1 ст.126 Податкового кодексу України (далі – «ПКУ»), в разі несвоєчасної сплати суми узгодженого грошового зобов’язання.
Як відомо, правопорушення, відповідальність за яке встановлена пунктом 126.1 статті 126 ПКУ полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов’язання. Відповідне порушення є закінченим у момент завершення передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов’язання, а розмір штрафу визначається залежно від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів -10 %; понад 30 днів - 20%).
Згідно з позицією ВАСУ, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов’язання, платник податків після фактичного погашення боргу повинен сплатити додатково суму штрафу у розмірі, який залежить від тривалості прострочення. Також суд зазначив, що обставини, які зумовлюють застосування штрафу, передбаченого пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, виникають у силу самого факту погашення грошового зобов’язання з простроченням строків, передбачених Податковим кодексом України, а не строків, визначених судом у порядку розстрочення виконання судового рішення згідно зі статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України. Іншими словами, навіть якщо суд розстрочив виконання судового рішення, на підставі якого в платника податків виникає обов’язок сплатити податковий борг, штраф, передбачений п. 126.1 ст. 126 ПКУ застосовуватиметься на загальних підставах.
Норма пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України поширюється також і на випадки, коли погашення податкового боргу відбулося в примусовому порядку, на підставі рішення суду, ухваленого згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України (йдеться про випадки стягнення коштів з рахунків платника податків у банках та погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі).
Зазначене пояснюється тим, що передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).
Позиція ВАСУ ґрунтується на правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2014 року у справі N 21-279а14 за позовом комунального підприємства "Міський водоканал" до державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Як відомо, згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Українська
Русский
English
