Примарні державні гарантії

Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901-VI від 05.06.2012 (Закон) покликаний стати на захист інтересів кредиторів таких підприємств. Принаймні, саме таку мету задекларували його автори.

Відповідно до положень Закону, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Виконання таких рішень суду щодо державного органу здійснюється Державною казначейською службою України у порядку, встановленому цим Законом. Так, якщо рішення суду не виконується державним підприємством протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право звернутися із відповідною заявою до ДКСУ.

Певні сумніви у реальності положень закону викликають деякі з його формулювань. Так, списання коштів з рахунків державних органів – боржників здійснюватиметься «в межах відповідних бюджетних призначень». А в разі відсутності відповідних призначень компенсація буде здійснюватись «за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду».

Закон, на жаль, замовчує про те, яка доля чекає на кредиторів у тому випадку, якщо відповідна «бюджетна програма» необхідного обсягу коштів не передбачить, або ж цей обсяг буде «з’їдений» іншими кредиторами ще на початку бюджетного року.

Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901-VI від 05.06.2012