03.08.2016р.
Досить часто перед роботодавцями постає питання щодо порядку та розміру компенсації коштів працівникам, які не використали відпустки, які гарантовані їм чинним законодавством України.
Конституцією України та Законом "Про відпустки" гарантовано всім працівникам право на відпочинок, але часто на практиці трапляються випадки, коли за певних обставин працівник не використовує щорічну основну чи додаткові відпустки. З метою запобігання позбавлення права на відпочинок таких працівників на законодавчому рівні існує інститут грошової компенсації за невикористані відпустки.
Конституцією України та Законом України "Про відпустки" гарантовано право на відпочинок всім працівникам. Згідно Закону України "Про відпустки" працівник має право на щорічну основну відпустку та додаткові відпустки, щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік.
У даному випадку слід розмежовувати додаткову та основну відпустки, оскільки щорічно можна компенсуватись кошти за невикористану додаткову відпустку, а кошти за невикористану щорічну відпустку компенсуються лише при звільнені, при цьому відповідно до положень Закону України "Про оплату праці" підстава звільнення значення не має.
Так, відповідно до Закону України "Про відпустки" та положення Кодексу Законів про Працю України, передбачено ряд осіб, які щорічно надаються додаткові відпустки, наприклад до таких осіб належать: жінки, які працюють і мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або які усиновили дитину, одинокі матері, батьки дитини або інваліда з дитинства підгрупи А І групи, які виховують їх без матері, особи, які взяли під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А І групи.
Вищевказана категорія осіб, має право на щорічну відпустку тривалістю 24 календарних дні та додаткову відпустку (для кожної категорії осіб визначається різна кількість днів додаткової відпустки на рік). У таких випадка особа може відбути основну відпустку та окремо отримати компенсацію за невикористану додаткову відпустку. Важливим моментом є те, що, на відміну від щорічної основної відпустки, невикористана додаткова відпустка може підсумовуватись і додаватись, але відповідно до ст.10 Закону України "Про відпустки", максимальна кількість підсумованих днів не може перевищувати 59 календарних днів на рік.
Обов’язковими умовами заміни невикористаної додаткової відпустки є, по-перше, власне бажання працівника, та, по-друге тривалість щорічної основної відпустки, яка повинна становити не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік. Проте, навіть за дотримання перерахованих умов, існують випадки, коли неможливо здійснити заміну невикористаної відпустки грошовою компенсацією. Мова йде про відпустки для осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, таким особам заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.
Що стосується основної щорічної відпустки, то компенсація невикористаної такої відпустки можлива лише при звільнені працівника. На практиці нерідко трапляються випадки, коли працівник перед звільненням працює без щорічної відпустки повний календарний рік. Тому виникають питання щодо порядку та розміру компенсації коштів за невикористану щорічну відпустку. Порядок розрахунку кількості днів невикористаної відпустки та розрахунок суми компенсації визначається Порядком обчислення середньої заробітної плати №100 від 08.02.1995р.
Підсумовуючи, варто зазначити, що грошова компенсація за невикористані відпустки є однією з гарантій дотримання прав працівників, в першу чергу права на відпочинок, з метою дотримання яких особливо важливим є правильний розрахунок такої компенсації. Зауважимо, що інститут грошової компенсації за невикористані відпустки є ще одним свідченням особливої уваги законодавця до окремих категорій працівників.