01.10.2012
Верховний Суд України визнав правомірним поручительство без згоди боржника
Думка найвищої судової інстанції фактично узаконює схеми штучної зміни підсудності, за якими позови до боржників подаються до суду за місцезнаходженням «неіснуючого» поручителя.До такого висновку Верховний Суд України дійшов у своїй постанові від 14.08.2012 № 3-35гс12. На думку найвищої судової інстанції, законодавством України не встановлено обов’язок кредитора та поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов’язань перед кредитором, а волевиявлення боржника під час укладення договору поруки не є істотною умовою договору поруки
Слід враховувати, що в силу ч. 3 ст. 82 та ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу є обов’язковими для всіх господарських судів, а в силу ч. 2 ст. 214 та ст. 360-7 Цивільного процесуального кодексу – для загальних судів при розгляді цивільних справ.
Така практика створює нові можливості для кредиторів, насамперед потужних організацій, таких як банки. Віднині такі кредитори матимуть змогу, уклавши договір поруки із певною юридичною або фізичною особою, подати позов із солідарними вимогами до боржника і «поручителя» за місцезнаходженням останнього, керуючись ч. 3 ст. 15 ГПК (ч. 1 ст. 113 ЦПК), а боржник, враховуючи, що процесуальне право не передбачає відповідної підстави зміни підсудності після відкриття провадження по справі, змушений буде вирушати до «чужого» суду за захистом своїх інтересів.
Чи не єдиним засобом уникнення подібних зловживань сьогодень є включення до договору відповідного застереження, що забороняє кредитору встановлювати поруку без отримання попередньої письмової згоди на це боржника (або принаймні застереження щодо заборони передання права та обов’язків третім особам). З врахуванням позиції все того ж ВСУ, наприклад, в Постанові від 01.09.2009 №3-3286к09, за наявності такого застереження договір поруки, укладений без згоди боржника, буде визнано судом недійсним.
Постанова Верховного Суду України від 14.08.2012 № 3-35гс12
Постанова Верховного Суду України від 01.09.2009 № 3-3286к09
Українська
Русский
English
